поход

Чорногорський хребет: від Несамовитого до Говерли

Вночі Несамовите виправдало свою назву. Напрямок вітру змінився, він гнув дуги, притискав натягнутий тамбур до внутрішньої палатки, тріпав тент, що здавалося ще трохи і він улетить. Про розтяжки я відразу потурбувався.

Все це тріпотіння особисто мені не давало спати. Один раз довелося вилазити назовні, щоб закріпити тамбур, якій зірвався з кілочка. А під ранок пішов дощ.

Він йшов майже неперестано. Все навкруги було затягнуто туманом – не видно навіть вказівника, встановленого в 10 метрах від нас. Один раз було чутно голоси групи, що пройшла по хребту. Ми вирішили перечекати. Вася у своїй палатці підігрів на пальнику трохи води для чаю. Відкрили якусь консерву, всухом’ятку поїли. Розгадували кросворди, намагалися трохи поспати…

Очікування ускладнювалося тим, що підлога палатки була дуже мокра і пропускала знизу дощову воду. Підіймаєш каремат, а там потоп! Доводилося рушниками вимочувати воду. Але речі не намокли, ми відразу ж каремати поклали так, щоб край одного заходив на інший.

В кінці кінців нам набридло сидіти в мокрій палатці. Дочекавшись моменту, коли дощ вщух і не починався знову, стали збиратися, щоб вирушити далі.

Навколо було справжнісіньке болото.
Біля Несамовитого


Сусіди-росіяни здивувалися, що ми кудись по такій погоді будемо йти, сказали, що у них всі речі дуже мокрі – а от не треба було учора їхнім дітям кидати камені в озеро:)

З туману виринуло пару хлопців з рюкзаками, які спустилися з хребта та направлялися в Заросляк. Сказали, що на озері Бребенескул страх що діється…

Зібралися ми швидко. Десь о третій годині дня пішли на підйом до Туркула (висота 1933 метра). На вершину не стали дертися, звернули на траверсну стежку.
На Чорногорському хребті


Дощу майже немає, але дошкуляє сильний вітер. І туман навкруги.
В тумані


В тумані


Стежку видно гарно, проте не можна сказати де ми точно знаходимося. На вершини гір (Данциж, Пожижевська) не ліземо, обходимо їх траверсом то ліворуч, то праворуч. Один такий траверс дуже запам’ятався продиранням крізь вітки альпійських сосен, які росли обабіч стежки. Краще б ми пішли по горі…

Виходимо

до якогось маленького озерця.
Озерце на Чорногорському хребті


Праворуч видно стовпчик з табличкою "14".
Стовп


Далі йдемо вже по широкій стежці.
На Чорногорському хребті

Паралельно з нами йдуть двоє туристів: чоловік та молодий хлопець. То вони нас обгонять, то ми їх…

Проходимо ще один стовпчик с табличкою.
Стовп

Під ним валяються вказівники.
Вказівники


Остання гора перед Говерлою – це Брескул (висота 1912 метрів). Вона вся усіяна камінням.
Каміння на Брескулі

З Брескула доводиться спускатися на сідловину перед Говерлою. Спуск дуже важкий, бо слизько. Влад не втримується на одному з каменів і падає. Сильно забиває собі долоню та ногу.

Обертаємося назад – туман на мить відступає,
Туман на Чорногірському хребті

але повністю Брескула не видно:(

Через п’ять хвилин ми стоїмо перед підйомом на Говерлу (висота 2061 метр).
За нами Говерла

Вгору як раз лізуть туристи. Але нам туди не потрібно – все одно через туман нічого не побачимо. Вирішуємо шукати місце для ночівлі, а вже вранці збігати на Говерлу без рюкзаків. Також неподалік на річці Прут, яка бере свій початок зі схилів Говерли та Брескула, є високий водопад, на який хотілося б подивитися.

В інтернеті хтось писав, що ставали табором праворуч після Брескула. Шукаємо і собі місце в цій стороні. Далеко не видно, бо навкруги туман. Неподалік от стежки є струмок в траві. Тобто водою ми забезпечені. Але місце тут відкрите всім вітрам. Находимо іншу стежку, яка веде вниз з сідловини. Тільки ми вирушили по ній, як нас зупинив дядько, що з хлопцем йшли паралельно за нами. Він сказав, що в тій стороні урвисько і порекомендував обійти Говерлу траверсом і вже за ній шукати місце для стоянки.

Повертаємось і йдемо траверсом під Говерлою.
Траверсна стежка під Говерлою

Дядько та його молодий супутник йдуть за нами. Як раз розходиться туман



і хлопець фотографує краєвиди. Ми теж стоїмо поруч і милуємося. З дядьком зав'язується розмова. Він питає звідки ми. Каже, що ще завтра може бути погана погода, а післязавтра вже налагодиться. Нас дуже вразило, коли він сказав що вони вдвох йдуть від Піп-Івана, вийшли звідти о дев'ятій годині ранку, доганяють свою групу. А ми звідти йдемо вже третій день:) Дядько вказав нам на місцину трохи нижче по схилу, де серед каменів видно струмок води. Ось там можна і стати на ночівлю.

Спускаємося зі стежки по густій траві. Взуття вже давно мокре, хоч викручуй…

Відразу ж ставимо палатки,

щоб заховати речі, якщо раптом піде дощ.

Поруч зі струмком
Струмок під Говерлою

є зложене із каменів кострище.
Кострище


Воно нам не знадобиться – будемо готувати вечерю на пальнику. Поки Вася розігріває воду для чаю, дівчата готують бутерброди.




Туман простягає свої пасма з Івано-Франківської сторони.

З цього боку хребта хмари потроху розходяться.


Після вечері ми насолоджуємося заходом сонця.
Захід сонця під Говерлою


Захід сонця під Говерлою


Фантастичне видовище, яке фотоапарат не в змозі передати! Гарний кінець такого непогожого дня!

День п'ятий