поход

Чорногорський хребет: Говерла - Петрос

На відміну від минулих ночей сьогодні було жарко спати, навіть довелося знімати зайву одежу. Будемо сподіватися, що і день буде таким же теплим. Дощова погода нас виснажила, тому прокинулися лише після восьмої години ранку. Ще з вечора домовилися, що відразу після підйому біжимо на Говерлу (висота 2061 м.). Влад з нами йти не захотів, навіть не виліз із спальнику, сказав, що він там вже був в минулому році. Ми його дуже не вмовляли, залишиться доглядати за палатками та речами…

Погода для радіального виходу на Говерлу була пречудовою – світило сонце, хмар над нами не було, вони закривали гори та долини, розташовані нижче.
Під Говерлою


Трава дуже росяна. Інна, щоб не заморочуватись одягає сандалі Teva на босу ногу. А мені через опік довелося все ж таки натягнути шкарпетки.

З місця нашої ночівлі здираємося по схилу на траверсну стежку під Говерлою.
Під Говерлою


Через сім хвилин ходьби ми стоїмо на сідловині між Говерлою та Брескулом, який трохи затягнуло туманом.
Сідловина між Говерлою та Брескулом


О 8:52 ми починаємо підйом з сідловини на вершину Говерли.
Підйом на Говерлу


Вася убігає далеко вперед. А ми втрьох йдемо не поспішаючи, милуючись краєвидами.

Сусідній Петрос
Петрос


Полонина під Говерлою, видно наші палатки
Полонина пвд Говерлою, де ми ночували


На стежці
Підйом на Говерлу


Попадається стовпчик з табличкою, на якій маркером написано "Суми 2011"
Стовп с табличкою


Через 5 хвилин нас накриває туман.
Туман на Говерлі


Петрос майже не видно із-за хмар.
Петрос за хмарою


Попереду проступають обриси різноманітних конструкцій, встановлених на Говерлі.
Попереду вершина Говерли


Вася вже давно тут – ми піднялися за 12 хвилин, він встиг за вісім. Крім нас чотирьох на вершині немає жодної людини і тому можна спокійно перефоткати всі конструкції, які тут понаставлено.
На вершині Говерли


На вершині Говерли


Крім монументу з відновленим тризубом та українськими землями
Монумент на Говерлі


Монумент на Говерлі


Земля з Конотопу

тут є флагшток з прапором України, банером салону краси та купою стрічок, які залишили туристи. Поруч стоїть великий металевий хрест, виготовлений на Чернівецькому машзаводі та встановлений к п’ятій річниці незалежності України.
Металевий хрест на Говерлі


Трохи нижче є табличка з фотографією юнацької збірної команди України з пожежно-прикладного спорту.


Я згадую, що на найвищій українській вершині закладено геокешерську схованку, але де її шукати точно не знаю, бо не прихопив ані GPS-навігатору, а ні роздрукованого опису схованок.

Дівчата розглядають кам’яний обеліск, весь у написах краскою або зроблених маркерами
Обеліск на Говерлі


І тут привіт з рідної області.
Папірець

Хлопець заради дівчини ночував на Говерлі.

Табличка маршруту на спортивну базу "Заросляк"
Вказівник маршруту

В той бік майже нічого не розгледиш через хмари та туман.
Вид з Говерли


Вид з Говерли


Вид з Говерли


Вид з Говерли


Вище хмар


Вони повзуть на закарпатську сторону через перемичку Говерла-Петрос.
Вище хмар


Вище хмар


Туман несе і з боку Брескула.
Вид з Говерли


Вид з Говерли


Неймовірна краса!
Вид з Говерли

Яка на мить укривається від наших поглядів.
Вид з Говерли


Провівши на Говерлі трохи більше півгодини, ми відправляємося назад.
Спуск з Говерли

З собою я прихопив кілька пустих двохлітрових пляшок, які валялися на вершині. Кожен день на гору забираються сотні туристів, не всі з них свідомі та забирають своє сміття з собою. Мені пляшки потрібні щоб набрати мінеральної води з джерела в Квасах, де ми плануємо бути завтра.

Вид на полонину, де розбито наш табір.
Полонина під Говерлою

Бачимо, що Влад виліз з палатки та копирсається біля неї. Вася спускається швидше нас, тому він скоро вже буде в таборі.

Я з дівчатами зупиняюсь на сідловині між Говерлою та Брескулом. Його ми так і не побачили через туман. Трохи нижче траверсної стежки є рівна місцина з потічком та великим кострищем.
Місце для стоянки під Говерлою

Гарне місце для стоянки! По невеликому хребту в той бік веде стежка.
Маленький хребет

Все це ми учора не побачили в густому тумані. Інакше б зупинилися на ночівлю саме тут!

З іншого боку сідловини чутно шум від падіння води. Олена уходить в табір, а я з Інною йду дивитися на водоспад по тій самій стежці, де нас учора зупинив чоловік. Як довго нам доведеться спускатися ми не бачимо через завісу туману.

Він відступає хвилин через двадцять від початку нашого спуску по крутій стежці. Відкривається долина, оточена стрімкими схилами.
Долина, початок річки Пруту


Десь на середині спуску в цю долину є великий витоптаний майданчик. За десять хвилин стежка нас приводить саме туди.
Витоптаний майданчик


Майданчик підпирає велика кам'яна брила. Спуск вздовж неї дуже крутий. Добре що ми взяли з собою трекінгові палки. Вони виручають Інну, коли вона підсковзується на одному з каменів. Вчасно нас учора зупинив чоловік, інакше з рюкзаками ми б тут намучилися!
З правого боку чутно плескіт води – серед каменів біжить маленькій струмок.

Він збігає в долину і з’єднується з іншим струмком, потім ще з одним і по долині біжить вже невеличка річка,
Річка Прут

вздовж якої ми йдемо. Це початок Пруту. Земля під ногами м'яка та дуже вогка, тому для табору ця місцина не підходить.

Як тільки ми доходимо до смерек, стежка відходить в бік від річки. Квітуча трава.
Під Говерлою


Попетлявши серед дерев, спускаємося до річки.
Річка Прут


Вона роз’єднується на два рукави. На схилі іншого берегу є стежка. Вона вже не така утоптана, як та, по якій ми прийшли. Ще одна стежка є на острівці, на який ми перебираємося по каменям, що тирчать з води. Йдемо за течією, все ближче чутно великий гуркіт. Майданчик з невеликими соснами,
Майданчик з соснами

за яким і знаходиться високий водоспад – мета нашої прогулянки.
Водоспад на річці Прут


Спускаємося з лівого боку майданчику. Під ним є невеличкий водоспад.
Маленький водоспад


Маленький водоспад


Потім вода зривається униз з висоти чотирьохповерхового будинку.
Високий водоспад на річці Прут


Видно колибу на полонині, там у бік водоспаду пройшов один чоловік. Ще далі по течії Пруту видно стежку на Говерлу, по якій зараз йде невелика група людей.

Спускаємося ще трохи нижче.
Біля водоспаду


Далі спуск важкий по гладкому скальнику, тому Інна залишається на верхній ступені водоспаду, а я все ж таки уходжу вниз.
Біля водоспаду


Біля водоспаду


Тут стоїть сильний шум від падаючої з висоти води, але це не весь водоспад, ще нижче є інші каскади, туди не так просто дійти через зарослі альпійської сосни. Проте і ця мала частина справила на нас неабияке враження. Будучи свідками зародження річки Прут з невеликих потічків зі схилів Говерли і Брескула, ми потім побачили такий водоспад!

Вибираємося назад на майданчик з соснами. Інна купається в гірський річці.

Вода дуже холодна, проте бадьорить неймовірно. Я від купання утримуюсь, через рану на нозі.

Йдемо в зворотну путь.
Стежка вздовж Пруту


Стежка вздовж Пруту


Сідловина Говерли та Брескула затягнута туманом.




Стежка вздовж Пруту


Дуже важко було назад підійматися на витоптаний на кам'яній брилі майданчик – захекалися. Трохи перепочили і знову вгору. Туман розійшовся,
Долина, початок Пруту

тепер у небі висять хмари, того і гляди піде дощ.

На сідловині забираю пляшки, які я залишив, коли ми пішли до водоспаду. З траверсної стежки під Говерлою спускаємося до наших палаток. Мимо нашого табору як раз проходить, розтягнувшись ланцюжком, група туристів,. Всі вітаються з нами, один з останніх хлопців питає звідкіля ми, і каже, що у них в групі є один сумчанин. Група якась дивна – прийшла без всяких стежок з боку селища Говерла, а потім полізла на однойменну гору по її південному схилу,
Південний схил Говерли

не так як всі.

Ми з Інною їмо залишений для нас вже захололий сніданок. Миємо посуд та принесені з собою пляшки в потічку.

Влада треба постійно відганяти від води, бо вона біжить дуже холодна.

Олена розмовляє з кимось по мобілці, каже, що на сьогодні дощу не передають. Але десь через годину щось гримить вдалині. Спочатку думали, що це нам здалося, але через деякий час грім повторюється. Пришвидшуємо свої збори. Десь о 14:20 виходимо з місця ночівлі.
На полонині під Говерлою


Дощовик на Влада наділи відразу, свої далеко не ховали.
На полонині під Говерлою


Виходимо на траверс Говерли. Вже видно стежку по перемичці.
Стежка до Петросу

І тут починається дощ. Натягуємо дощовики. На щастя неподалік була дерев'яна хатинка -
Хатинка під Говерлою

екопункт "У підніжжі Говерли"
Екопункт У підніжжі Говерли


Екопункт У підніжжі Говерли


Екопункт У підніжжі Говерли


Екопункт У підніжжі Говерли


Ми вирішили перечекати тут дощ,

який хлинув з неймовірною силою. Все навкруги затягло туманом, в небі гуркотів грім, причому дуже близько.

В одному із кутків хатинці навалено сміття. Ось тобі і "екопункт". На дерев'яних стіні багато різних написів. Є і від земляків.
Привіт із Сум


Привіт із Сум


Привіт із Сум


А ось хтось зустрічав тут чи на Говерлі Новий Рік.


Каюся, залишили ми й свій надпис:)
Наш привіт із Сум


Поки писали, до хатинки прийшли хлопець з дівчиною, мокрі, хоч викручуй. Це були чехи, Вася з ними завів розмову. Причому вони прекрасно розуміли один одного:) Через декілька хвилин в хатинці стало тісно, бо з'явилося ще декілька чехів. Також підійшла ще одна група. Ці сіли на лавку, то почали зігріватися коньяком. До речі, такий напій є і у нас: дівчата хильнули по ковпачку.

Нарешті дощ почав вщухати. Спочатку пішла "підігріта" група, потім з хатинки вийшли чехи. Тільки-но ми збиралися і собі йти далі, як до хатинці завітали геть мокрі чоловіки, які замість привітання поцікавилися де тут стежка на Заросляк. Ми їм сказали, що туди треба йти тільки з Говерли, іншого шляху ми не знали, а на вершині бачили відповідний покажчик. Виявилося, що на Говерлі вони були, тільки що спустилися звідки. Мабуть в тумані переплутали по якому схилу треба спускатися до Заросляка…

Ну що ж доведеться їм забиратися назад на вершину, а ми уходимо до сідловини.
Вказівник


Проходимо стовпчик з покажчиком висоти над рівнем моря.
Висота над рівнем морю


Владу ці місця знайомі: ось струмочок,
Струмок

що добавляє свою воду до дощової, яка біжить по стежці. Трохи нижче стежки є поляна для стоянки.


Місце для стоянки


Дощу вже немає, але під ногами жижа з багнюки та води.
На стежці


На стежці


На стежці


Нас переганяють хлопці, зі словами: "Ноги вже все одно мокрі!" Один з них, в кросівках, сковзається на багнюці, але втримується від падіння. Нарешті струмок звертає зі стежки в ліс.

Ми вже на висоті 1600 метрів.


Через 10 хвилин виходимо до екопункту "Перемичка".
Перемичка Говерла-Петрос


Перемичка Говерла-Петрос


Перемичка Говерла-Петрос


Влад вказує нам на дорогу, по якій їх в минулому році привезли на грузовику. Обабіч дороги є контейнери для сміття, куди Вася викидає пакет, який він чесно ніс від самого озера Бребенескула.

Нам би не затримуватись тут, а йти далі, бо на перемичці лісники беруть гроші за відвідування Карпатського біосферного заповідника, до якого входить Говерла з Петросом. По дорозі Вася вже ходив в минулому році, він веде нас мимо хати туристичного притулку. Я чую оклик, коли ми майже скриваємося у лісі. Молодий хлопець в камуфляжній формі підходить до нас, показує посвідчення "Карпатський біосферний заповідник", питає, чи є у нас перепустка, каже, що в Квасах буде КПП. Довелося нам вертатися до хати та платити по двадцятці за кожного. За Влада грошей не взяли. На руки нам видають квитанцію, яку Олена, пам’ятаючи випадок з подібною квитанцією в Криму, ретельно ховає в своєму рюкзаку. На стіні притулку висить зразок свідоцтва про сходження на Говерлу.
Свідоцтво про сходження на Говерлу

Його або видають за ці ж 20 гривень, або треба покупати окремо. Ми уточнювати цей момент не стали, накинули рюкзаки та пішли доганяти Васю.

Виявилося, що стежка від туристичного притулку веде до дерев'яної споруди – туалету.
Туалет


Потім нам довелося тинятися по лісу в пошуках подальшого шляху до Петросу. Ми вже хотіли повертатися на дорогу, як знайшли якусь стежину.




Проходження по ній виявилося мабуть самим виснажливим за весь похід, два дні під дощем ніщо у порівнянні з вузькою стежкою, на який по тобі хльостають віти дерев, а під ногами багнюка, стоптана козами.

Попереду вже гарно видно Петрос.
Петрос


Через півгодини, втомлені та трохи змерзлі, ми виходимо до колиби.
Колиба




Вона виявляється занятою двома хлопцями-іноземцями, які як раз шукають навколо дрова для костру.

Вказівник інформує нас, що це полонина Скопеська і до Петросу ще 3 км.
Вказівник


Вася каже, що трохи нижче на полонині є інша колиба. Але не раціонально спускатися, а потім завтра назад підніматися на дорогу. З моєї точки зору треба розбивати табір якомога ближче до Петросу, щоб вранці зі свіжими силами розпочати його "штурм".

По дорозі з боку перемички приходять хлопці, які вже обганяли нас на спуску з Говерли. Паралельно з ними уходимо далі до Петросу, спочатку ми йшли попереду, але дуже швидко група нас обігнала.

Поки ми не зайшли в ліс, ліворуч було видно полонину та гори, затягнуті пасмами хмар.
Хмари над горами


В лісі ми звернули увагу на щось біле під деревами. Виявилося, що це був град.
Літній сніг


Десь хвилин за десять ми доходимо до місця, де обабіч дороги серед дерев видно палатки та розведено вогонь. Через дорогу біжить струмок. Ось тут можна і зупинитися на ночівлю. Шукаємо неподалік від встановлених палаток рівне місце куди можна приткнути свої палатки, всюди корені, нерівна поверхня. Разом с Васею йдемо на інший бік дороги. Пощастило біля невеликою галявини знайти більш-менш рівне місце для палаток. Перебираємося сюди. Насамперед установлюємо палатки та збираємо хмиз. Тут якраз залишилось чиєсь кострище. З розведенням вогню виникають проблеми – у лісі все мокре після великого дощу та граду. Виручає кусок гуми, заготовлені Васею ще дома невеликі тріски, та роздмухування костру "методом підпопника". Вже коли почало сутеніти, ми приготували вечерю. Влад не дочекався, пішов спати раніше, випив лише чаю. Біля костру зігрілися, трохи підсушили речі, попили ще чаю. І нарешті розійшлися по палаткам спати.

День шостий

Доброго дня. Скажіть, що спонукало вас залишити напис на стіні? Якщо б на цьому будиночку був бортовий журнал - чи писали б ви на стіні далі? Я з Фундації "Карпатські Стежки", ми ремонтуємо хатки в горах і зацікавлені, щоб "печерних" написів на стінах було дедалі менше.
Не зміг одразу пригадати про який напис йдеться мова. Довелося переглядати текст та фотографії... В той будинок під Говерлою нас загнала злива. Через деякий час занудилися, почали читати "печерні" тексти. Якби їх не було, думка додати ще один не прийшла би в голову.